nashe pravo
/ ГоловнаРішення Європейського Суду з прав людини щодо права на об'єднанняСубота, 01 Листопада 2014  
розділи
швидкий перехід
сервіс
партнери

12.05.2008, 08:08

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Evaldsson and other проти Швеції від 13 червня 2007 року

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

До Європейського Суду з прав людини звернулися п’ятеро громадян Швеції Mr Tommy Evaldsson, Mr Johan Svahn, Mr Tonnie Hodell, Mr Jonny Lindqvist and Mr Conny Brandt, а також Шведська Індустріальна Компанія із позовом проти Королівства Швеції. Заявники були членами професійної спілки. Заявники оскаржували відрахування 1,5 % із зарплати працівника на покриття моніторингових внесків професійної спілки.
Суд дійшов висновку, що моніторингова система Спілки у цій справі у контексті швецької системи колективних договорів  не є прозорою. Сплата коштів заявником не є пропорційна «громадським інтересам» у цій справі  і порушує статтю 1 протоколу №1 Конвенції.
Судом встановлено порушення статті 1 протоколу №1 Конвенції і присуджено виплату заявникам: 5000 Євро немайнової шкоди та 87 800 Євро на покриття судових витрат.
Суд не встановив порушення статті 11 Конвенції, проте Суддя Fura-Sandstrom висловила окрему думку щодо справи, у якій викладено обґрунтування порушення цієї статті Конвенції.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Zhechev проти Болгарії  від 21 вересня 2007 року

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

Заявник Mr Petar Zhechev, громадянин Болгарії, звернувся до Європейського Суду з прав людини із заявою про порушення права на свободу об’єднання Республікою Болгарія.
Заявник є головою асоціації «Громадянське суспільство за болгарські інтереси, національну гідність, єдність та об’єднання «За Болгарію». Асоціація була створена 19 грудня 1996 року у Пловділі.
Заявник звернувся до районного суду Пловділю із заявою про реєстрацію організації (в Болгарії організації вносять у реєстр судовими органами). Проте суд відмовив у реєстрації асоціації. Аргументи зводилися до того, що організація має намір здійснювати політичну діяльність. Такий висновок легалізуючий орган зробив із положень статуту організації. У рішенні вказувалося: «Відповідно до ч. 2 статуту організації, асоціація має на меті охорону та захист герба королівства Болгарії як герба Болгарії.  Відповідно до ч.3 статуту, «Асоціація створить народний суд, який визначить, хто відповідальний за економічний спад, духовний, моральний та демографічний занепад болгарського суспільства, банківської системи та державності з часу 9 вересня 1944 року, зокрема, періодів 1994, 1995, 1996 та наступних років….Частина 4 статуту передбачає, що Асоціація … поверне першу конституцію 1878 року, найбільш демократичну Конституцію Тарново та скасує діючу сьогодні Конституцію…  Перелічені цілі діяльності мають виражену політичну природу та характеризують діяльність політичної партії, які реєструють у відповідності із Актом про політичні партії 1990 року. Тому суд відмовляє у реєстрації асоціації.»
Суд дійшов висновку, що заявлений «політичний» характер мети асоціації не є достатньою підставою для відмови у її реєстрації. Суд встановив порушення статті 11 Конвенції про основні права та свободи людини.
Судом присуджено виплатити 1 085,50 Євро на відшкодування витрат на оплату праці і податки з неї адвокатові заявника.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Baczkowski and others проти Польщі від 24 вересня 2007 р

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

Громадяни Польщі, Mr Tomasz Bączkowski, Mr Robert Biedroń, Mr Krzysztof Kliszczyński, Ms Inga Kostrzewa, Mr Tomasz Szypuła та Фундація Рівності (Fundacja Równości) звернулися до Європейського Суду з прав людини 16 грудня 2005 із заявою про порушення права на зібрання.
Заявники скаржилися, що їхнє право на мирне зібрання було порушено через те, що національною владою не передбачено жодної процедури, що дозволила б їм отримати остаточне рішення щодо дозволу на проведення заходу перед датою проведення запланованого зібрання.
Заявники, група осіб та Фундація Рівності (перший із заявників є головою правління організації), мали намір провести у рамках Дня Рівності 10-12 червня 2005 року зібрання у Варшаві щодо дискримінації меншин – сексуальних, національних, етнічних та релігійних, а також жінок та неповносправних. Проте міським головою було заборонено проводити зібрання.
Також у інтерв’ю міського голови у газеті “Gazeta Wyborcza” 20 травня 2005 року було опубліковано: «Міський голова: Я не знаю, не читав заяви. Але я буду забороняти демонстрації, які вони проводять. Я не виступаю за дискримінацію на ґрунті сексуальної приналежності, наприклад, у професійному зрості. Проте у місті не буде публічної пропаганди гомосексуалізму….Я не забороняю їм проводити демонстрації, якщо вони хочуть проводити демонстрації як громадяни, а не гомосексуалісти»…
Європейський Суд з прав людини встановив, що наявним є порушення статті 11 Конвенції. Також Суд не погодився із особистою думкою міського голови, що висловив її публічно, щодо рішення про відмову у проведенні зібрання. Він зазначив, що зібрання заборонено як «пропаганду гомосексуальності». Суд також зазначив, що вирішення питання про реалізацію свободи зібрання залежало від місцевої влади. Тому думка міського голови могла мати значний вплив на прийняття рішення, і як результат, на порушення свободи заявників на зібрання.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Церква Саєнтологів проти Росії  від 24 вересня 2007 року

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

Заяву про порушення права Російською Федерацією подано відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав та основних свобод людини Московською Церквою Саєнтологів  24 квітня 2002 року.
25 січня 1994 року заявник був зареєстрований як релігійна організація із статусом юридичної особи відповідно до Закону про релігійні організації від 25 жовтня 1990 року. 1 жовтня 1997 року новий Закон «Про свободу совісті та релігійні організації» набув чинності. Він зобов’язав усі релігійні організації, які були зареєстровані раніше, привести їхні статути у відповідність до Закону та пройти перереєстрацію в управлінні юстиції. 11 серпня 1998 року заявник подав до Московського управління юстиції заяву про перереєстрацію разом із документами, які вимагалися законом. Надалі заявник здійснив більше двадцяти спроб здійснити перереєстрацію та оскаржував незаконні відмови у судах.
2 вересня 2003 року Міністерство у справах ЗМІ, теле/радіо комунікацій та масової комунікації  відхилило заявку щодо реєстрації  їхньої газети «Релігія, Закон та Свобода».
Cуд дійшов висновку, що підстави відмови національними органами влади не є правомірними. Суд не вважає пропорційним терміни перереєстрації, перед тим заявник здійснював діяльність як релігійна організація  протягом трьох років.
Європейський Суд з прав людини встановив порушення статей 11 та 9, 14 Європейської конвенції про захист прав та свобод людини, зобов’язав уряд Росії зареєструвати організацію, сплатити відшкодування у сумі 10 тис Євро немайнових збитків та 15 тис.  витрат.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі  Galstyan проти Арменії від 15 листопада 2007 року

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

Mr Arsham Galstyan є громадянином Арменії. У 2003 році, коли тривали вибори президента у державі, він був уповноваженим представником головного опозиційного кандидата у виборах. У другому турі виборчих перегонів, які відбувалися 5 березня, заявник брав участь у низці протестів у місті Єреван, що організовувалися опозиційними партіями.
7 квітня 2003 року у місті проводилася демонстрація щодо Дня матері.
Повертаючись додому, його спинили дві особи у цивільному одязі, проте вони пред’явили посвідчення працівників міліції та доставили його до міського управління поліції. В управління працівники склали протокол, у якому було вказано, що заявника заарештовано на  головній міській площі, і він «перешкоджав дорожньому руху та брав участь у антисоціальній демонстрації.» Заявника було також обшукано, про що складено протокол. Також працівники поліції допитали заявника. Заявник написав письмову заяву, у якій він вказав, що брав участь у демонстрації три дня тому. Також знаючи про демонстрацію 7 квітня 2003 року, він також долучився до неї. Про неї він дізнався два дні тому. Жодних законодавчих положень щодо участі у демонстрації не порушував. Працівник поліції подер заяву, вказавши, що там є помилка, та попросив нову написати. Коли заявник знову написав заяву такого ж змісту, працівник поліції його зупинив, коли він мав намір написати про відсутність порушення законодавчих норм, вказавши, що цього достатньо.
Заявника переконували, що не варто залучати адвоката до такої дрібної справи, це займе багато часу. Якщо він підпише усе – його швидше доставлять до суду, який прийме рішення. Заявник погодився підписати протокол, і його о 23.00 представлено до суду.
Суд встановив, що заявник був підданий покаранню у вигляді трьох днів за «участь у демонстрації», «порушення дорожнього руху», про що вказується у рішенні національного суду.
Cудом встановлено відсутність порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції щодо права заявника на справедливе та публічне слухання незалежним судом справи, про встановлено порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції у контексті параграфу 3 (с) статті 6 Конвенції, порушення статті 11 Конвенції, статті 2 протоколу №7 до Конвенції та присуджено відшкодування у розмірі EUR 3,000 немайнової шкоди.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Nurettin Aldemir and others проти Туреччини від 18 грудня 2007 року

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

До Європейського Суду з прав людини звернулися вісім громадян Туреччини: Mr Nurettin Aldemir, Mrs Arzu Doğan, Mrs Şehrinaz Artar, Mr Ömer Buzludağ, Mr Sami Evren, Mr Ali Rıza Özer, Mr Tacettin Yağdıran і Mrs Elif Akgül. Заявники стверджували про наявність порушення статей 1, 3, 5, 6, 7, 10, 11, 13, 14 та 17 Європейської конвенції про основні права та свободи людини.
Заявники є членами “E T M-SEN (Eğitim ve Bilim Emekçileri Sendikası) – профспілки працівників освіти, що є у свою чергу членом “KESK” (Kamu Emekçileri Sendikaları Konfederasyonu – Конфедерацією профспілок державних службовців).
У 2001 році парламент Туреччини підготував проект доповнень до Акту «Про професійні спілки». Під час обговорень цього проекту у парламенті, “KESK” прийняла рішення організувати мітинг у Анкарі з метою протесту проти проекту. Метою мітингу було привернення уваги громадськості та досягнення неприйняття цього акту, що, на їхню думку, не відповідає міжнародним стандартам.
Раніше, 18 грудня 2000 року, міська рада Анкари прийняла циркуляр, який передбачав правила проведення та організації зборів та демонстрацій у місті Анкара відповідно до Закону «Про збори та демонстрації» (№ 2911). Відповідно до циркуляру, місце проведення мітингу, яке обрали “KESK”, не є дозволеним місцем для проведення зборів. Працівники міліції намагалися перешкодити проведення акції і поставили вимогу про припинення.
Деякі із демонстрантів кидали у офіцерів каміння, внаслідок чого поранено сім працівників міліції та пошкоджено машину міліції. Також заявники постраждали у сутичці.
Суд дослідив обставини справи та встановив наявність порушення права заявників на свободу зібрання. Суд проголосував 5 голосів проти 2 за наявність порушення статті 11 Конвенції.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ismayilov проти Азейбарджану від 17 січня 2008 року

Суть справи та Рішення Європейського Суду з прав людини

Заяву про порушення прав  та свобод подано громадянином Азейбарджану - Mr Ismayil Asgar oglu Ismayilov.
Заявник стверджував, що суттєве зволікання із державною реєстрацією громадської організації, засновником якої він є, становить порушення його права на свободу об’єднання,  а також, що національні суди не є незалежні та безсторонні, та національні засоби є неефективними у частині захисту прав громадських організацій.
Заявник є одним із засновників організації під назвою «Гуманність та середовище» (“İnsan və Mühit” İctimai Birliyi), яка створена 6 вересня 1999 року.
30 вересня 1999 року засновники звернулися щодо державної реєстрації організації до Міністра юстиції, урядового органу, який відповідальний за проведення державної реєстрації юридичних осіб.
Приблизно через чотири з половиною місяці після подання заяви про реєстрацію, Міністерство повернуло документи засновникам, не вказавши, чи проведено реєстрацію чи відмовлено у її проведенні. Міністерство стверджувало, що статут організації не відповідає статті 1 Закону «Про громадські організації» від 10 листопада 1992 року. Надалі мали місце неодноразові спроби зареєструвати організацію.
Суд встановив порушення статті 11 Європейської конвенції про захист прав та свобод людини (права на об’єднання).
Також Суд присудив 1 000 євро для відшкодування немайнової шкоди.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Piroglu and Karakaya проти Туреччини від 18 березня 2008 року

Заява про порушення  права на об’єднання подана двома громадянами Туреччини проти Республіки Туреччина відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав та основних свобод людини - Mr Ecevit Piroğlu та Mrs Mihriban Karakaya 17 та 18 серпня  2001 року відповідно.
Заявники 1974 та 1962 р.н. і проживають у Ізмірі. Вони були членами виконавчого органу представництва Асоціації Прав Людини у Ізмірі на час подання заяв. Проти них порушено дві кримінальні справи.
10 липня 2001 року прокурор Ізміру надіслав лист Асоціації із вимогою припинити членство 15 членів, у тому числі і заявників, оскільки вони здійснювали незаконну діяльність.У листі також вказувалося, що другий заявник, хоч і був узятий під варту 30 квітня 1999 року, був звільнений з-під варти, оскільки не встановлено зв’язку із незаконною організацією TKP/ML-TIKKO (Турецька комуністична партія/ Марксисько-Ленінстська Армія Турецьких працівників та звільнення селян). Проти заявників двічі застосовувалися стягнення у вигляді штрафу.
Суд встановив порушення параграфу 1 статті 6 Конвенції  щодо двох заявників, статей 10,11 Конвенції щодо другого заявника, та присудив виплатити другому заявнику протягом трьох місяців з дати прийняття рішення 1000 Євро немайнової шкоди.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.

......................................................................................

Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Корецький та інші проти України  від 3 квітня 2008 року

Заява  (no. 40269/02) проти України подана відповідно до статті 34 Конвенції про захист прав та основних свобод людини чотирма громадянами України – Сергієм Петровичем Корецьким, Андрієм Васильовичем Толочко, Андрієм Миколайовичем Горбалем, Олексієм Григоровичем Лобицьким (надалі заявники) 12 вересня 2002 року.
У червні 2000 року заявники та двоє інших громадян створили організацію під назвою «Громадянський Комітет за збереження дикої (корінної) природи Березняків».  Гр.Корецький обраний головою Комітету.
27 липня 2000 року заявники подали заяву про реєстрацію Громадянського Комітету разом із копією статуту до Київського міського управління юстиції. Надалі заявники намагалися зареєструвати організацію, проте органи легалізації незаконно відмовляли у цьому.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що Громадянський Комітет мав на меті здійснення мирних і виключно демократичних мети та завдань. Відсутніми є вказівки національних судів та Уряду на те, що організація застосовує антидемократичні  та протиправні засоби для досягнення своєї мети та завдань. Проте органи влади застосували радикальні засоби до заявника, які виходять за межі попередження здійснення такої діяльності. Суд дійшов висновку, що обмеження права у цій справі не відповідало суспільній необхідності та підстави органів влади щодо відмови реєстрації організації не є відповідними та достатніми. Отож втручання не можна розглядати як необхідне у демократичному суспільстві.
Важливим є положення Рішення про статуси НГО в Україні. Суд вказав: «Щодо територіальних обмежень діяльності організацій із місцевим статусом, то навіть якщо такі обмеження необхідні для належного функціонування системи державної реєстрації організацій, не становить жодної загрози для системи реєстрації можливість місцевої організації мати представництва і відділи у інших містах України, хоч законодавство передбачає, що тільки загальноукраїнські організації повинні мати місцеві осередки у більшості від 25 регіонів України.»
Суд встановив порушення статті 11 Конвенції та відповідно до статті 41 Конвенції присудив кожному заявнику 1,500  Євро немайнової шкоди.

Переклад та огляд цього Рішення читайте.


реклама
рекламні оголошення

/ Головна / Рішення Європейського Суду з прав людини щодо права на об'єднання /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .