Право членів виборних профспілкових органів на надання вільного від роботи часу для виконання громадських обовязків в інтересах трудового колективу

Автор: Тетяна Яціків//Проект«Громадський моніторинг та консультування з питань державної реєстрації та відносин з органами влади громадських, релігійних, благодійних організацій, профспілок як передумова реалізації та захисту права на об’єднання» . Опубліковано: 02.11.07 .
Джерело: LawSchool.lviv.ua

Відповідно до частини 6 статті 252 Кодексу законів про працю, членам виборних  профспілкових  органів,  не  звільненим  від  своїх виробничих чи службових  обов'язків,  надається  на  умовах,  передбачених  колективним  договором,  вільний  від  роботи час із  збереженням середньої заробітної плати для участі в  консультаціях  і переговорах,  виконання інших громадських обов'язків в інтересах  трудового колективу,  а також на  час  участі  в  роботі  виборних  профспілкових органів, але не менш як 2 години на тиждень.

 

Отож умови надання такого вільного від роботи часу із збереженням середньої зарплати для виконання громадських обов’язків в інтересах трудового колективу мають визначатися колективним договором.

Водночас колективний договір не повинен суперечити вимогам Кодексу законів про працю. Якщо умови колективного договору погіршують порівняно з чинним законодавством і угодами вищого рівня (генеральною, галузевою) становище працівників, вони відповідно до статті 16 Кодексу законів про працю є недійсними.

 

Таким чином, колективний договір не може заперечувати чи обмежувати право, передбачене статтею 252 Кодексу законів працю України, він може лише визначати умови, наприклад, що час надання такого вільного часу встановлюється за взаємною згодою сторін і фіксується у договорі, графіку чи у інший спосіб.

 

Якщо ж більш детального визначення порядку надання такого вільного часу немає, це не означає, що повинна заперечуватися роботодавцем можливість реалізації такого права. Проте це питання повинне вирішитися за взаємною згодою сторін. Невиконання домовленостей та законодавства про права та гарантії професійних спілок тягне для роботодавця відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Стаття 18 Закону України „Про колективні договори та угоди” передбачає, що осіб, які представляють роботодавця чи працівників, з вини яких порушено чи не виконано  зобов'язання  щодо колективного  договору,  накладається   штраф   до  100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також  несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади.

 Стаття 41-2 Кодексу про адміністративні правопорушення встановлює мінімальну межу розміру штрафу за таке порушення – 50 неоподатковуваних мінімумів громадян.

Професійна спілка  згідно із статтею 45 Кодексу законів про працю, статтею 33 Закону „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” має право вимагати розірвання трудового договору із керівником або усунення його з посади, якщо він порушує законодавство про працю або колективний договір.

Якщо власник або уповноважений орган, керівник не згодні із цією вимогою, вони повинні звернутися у двотижневий термін до суду із оскарженням, при цьому виконання вимоги зупиняється до винесення судом рішення. Важливим є доведення факту порушення умов колективного договору, законодавства про працю, вчасне забезпечення збереження доказів для представлення у суді у разі розгляду спору.

 

Згідно статті 45 Закону України „Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності”, роботодавці, їх  об'єднання  зобов'язані  в  тижневий  термін надавати на запити профспілок, їх об'єднань інформацію, яка є в їх розпорядженні,  з питань умов праці та оплати праці працівників, а також  соціально-економічного  розвитку  підприємства,   установи, організації  та  виконання колективних договорів і угод.

Стаття 19 Закону «Про колективні договори та угоди» встановлює, що якщо такі особи (власник або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом  органи)  винні в ненаданні інформації, необхідної для  ведення  колективних переговорів  і  здійснення  контролю  за  виконанням   колективних договорів,   угод,   несуть   дисциплінарну  відповідальність  або підлягають штрафу до  п'яти  неоподатковуваних  мінімумів  доходів громадян.

Стаття 41-3 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає мінімальний розмір за ненадання такої інформації – 1 неоподатковуваний мінімум доходів громадян.