nashe pravo
/ ГоловнаЧетвер, 24 Серпня 2017  
розділи
швидкий перехід
сервіс
партнери

Неурядові організації в Польщі і в Україні: порівняльний аналіз

Олена Грабовська, президент РБФ 24.06.2008, 12:12

Свобода об'єднань належить до основних прав людини, закріплених в міжнародних документах. Одним із шляхів реалізації цієї свободи є можливість створювати та участі в діяльності неурядових організацій – ключових елементах розвинутого громадянського суспільства. Діяльність неурядових організацій полягає не лише в задоволенні потреб суспільства, але й створює можливість кожній людині впливати на процеси, що відбуваються в державі.

На сучасному етапі кількість неурядових організацій в країнах Східної Європи швидко зростає, що спонукає експертів до дослідження феномену "громадянське суспільство", особливо на рівні неурядових організацій. В даній статті буде зроблена спроба аналізу особливостей формування неурядових організацій на прикладі України та Польщі .

В українському законодавстві термінологія для визначення організацій «третього сектору» є досить різноманітною: об’єднання громадян, непідприємницькі організації, некомерційні організації, неприбуткові організації тощо. Подібна ситуація була в Польщі до 2003 року, коли, водночас із прийняттям Закону від 24 квітня 2003 року Про діяльність суспільного блага та волонтаріат, з'явилося юридичне визначення неурядових організацій. Відповідно до цього закону, "неурядовими організаціями є юридичні особи або одиниці, що не мають статусу юридичної особи, котрі не є одиницями сектору фінансів в розумінні законодавства про публічні фінанси і не діють з метою отримання прибутку, створені на основі закону, в тому числі фундації та товариства з врахуванням винятків, зазначених в п.4"2 (відповідно до п.4 неурядовими організаціями не визнаються політичні партії, профспілки та організації роботодавців, органи самоврядування професійних груп, фонди, єдиним засновником яких є держава).

Особливістю даного визначення є той момент, що неурядовою організацією в Польщі може бути також, організація, котра не є юридичною особою. Окрім того, неурядова організація може здійснювати господарську діяльність, якщо всі доходи від такої діяльності призначаються на досягнення статутних цілей.
 
В Польщі існує дві основні форми самоорганізації громадянського суспільства, а водночас – основні типи неурядових організацій – товариства та фундації. Незважаючи на те, що товариства та фундації можуть мати дуже подібні цілі, між ними існують істотні відмінності щодо форм утворення, функціонування та фінансової діяльності.

Основна відмінність між товариствами та фундаціями полягає в тому, що товариства є формою об'єднання осіб для спільного досягнення певної мети. Це може бути як загальносуспільна мета, так і партикулярна (в такому випадку товариство має служити лише його членам). В той же час при створенні фундації найважливішим є капітал.

Як фундації, так і товариства, підлягають обов'язковій реєстрації в реєстрі об'єднань, інших громадських і професійних організацій, фундацій та публічних закладів опіки Державного судового реєстру. З моменту реєстрації ці суб'єкти набувають юридичного статусу.

Створення та діяльність товариств в Польщі регулюється Законом від 7 квітня 1989 року Про товариства [3].

Товариство є об'єднанням осіб, котрі прагнуть реалізувати певну спільну мету. Для утворення товариства необхідною є співпраця щонайменше 15 (або 3, в залежності від типу товариства) членів-засновників, котрі приймають рішення про створення товариства. У випадку якщо число членів товариства спаде до менш, ніж 15, таке товариство підлягає розпуску. Товариство спирається в своїй діяльності на громадську роботу членів, а також самостійно визначає свої цілі, програми діяльності, організаційну структуру і ухвалює внутрішні акти, що визначають його діяльність. Вищим органом товариства є загальні збори членів. Члени товариства, відповідно до способу, зазначеного в статуті, можуть змінювати цілі діяльності товариства, можуть прийняти рішення про його розпуск чи виході з товариства. Ціль товариства не обов'язково повинна бути суспільно важливою, тобто товариство може реалізовувати партикулярні інтереси вузької групи осіб (наприклад, товариство прихильників відпочинку в горах). В цьому плані положення польського законодавства суттєво відрізняються від вимог закону України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 року, в статті 3 якого вказано, що "громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів". Таке положення створює проблеми отримання громадською організацією статусу неприбуткової в податковій інспекції, оскільки, відповідно п. б) ст. 7.11.1. Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року головним критерієм для надання організації неприбуткового статусу є сфера її діяльності, а саме: неприбутковою визначається організація, яка є: «...благодійними фондами і благодійними організаціями, створеними у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, у тому числі громадськими організаціями, створеними з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчими спілками та політичними партіями, громадськими організаціями інвалідів та їх місцевими осередками, створеними згідно з Законом України «Про об’єднання громадян»...»). Відповідно, громадська організація, створена для захисту законних інтересів своїх членів формально не може отримати статус неприбуткової.

Товариства в Польщі поділяються на звичайні товариства, зареєстровані товариства, об'єднання товариств та спортивні клуби, що функціонують у формі товариств.

 Звичайні товариства окреслюються як спрощена форма організацій. Вони не мають статусу юридичної особи і реалізують свої цілі, опираючись на положення про діяльність. Звичайне товариство можуть створити щонайменше три особи, котрі приймають положення, визначають сфери діяльності, юридичну адресу та обирають свого представника, котрий буде репрезентувати організацію. Після цього письмово повідомляють про створення товариства в контролюючий орган – зазвичай це відділ справ громадян в органі місцевого самоврядування.

 Звичайні товариства можуть розпочати свою діяльність, якщо впродовж 30 днів з дня отримання повідомлення про створення організації орган місцевого самоврядування не прийме рішення про заборону діяльності такої організації.

 Створення звичайного товариства є простішим, ніж реєстрація товариства в судовому реєстрі, однак новостворені звичайні товариства мають обмежені можливості здійснення правочинів. Такі організації не можуть підписувати умов при отримання дотацій, виконання публічних завдань чи надавати інші послуги. Окрім того, звичайне товариство не може утворювати регіональний відділень, брати участь у створенні об'єднань, залучати юридичних осіб до своєї діяльності, здійснювати господарську діяльність, приймати грошову допомогу. Єдиним дозволеним джерелом отримання коштів звичайного товариства є членські внески.

 Звичайне товариство не є юридичною особою, однак є громадською організацією і може виступати в суді як сторона у справах, пов'язаних з реалізацією цілей, передбачених положенням організації.
 
 Для того, щоб отримати статус юридичної особи, товариство повинно пройти реєстрацію в Державному судовому реєстрі. Відповідно до польського законодавства, для реєстрації товариства кількість його засновників повинна складати щонайменше 15 осіб. Ці особи повинні бути громадянами Польщі (можуть це бути і іноземці, котрі мають постійне місце проживання в Польщі), повинні досягнути 18-річного віку та бути дієздатними. Членамизасновниками товариства можуть бути також іноземці, котрі не мають постійного місця проживання на території Польщі але за умови, що це передбачено статутом товариства. Членами (але не засновниками) можуть бути також особи, котрі досягли 16-річного віку, але в правлінні товариства більшість повинні складати повнолітні. Особи, які не досягли 16-річного віку, за згодою представників можуть належати до товариства відповідно до умов, передбачених в статутах, без права участі в голосуванні на загальних зборах, а також без права бути обраними до керівних органів товариства. Якщо, однак, підрозділ організації складається виключно з неповнолітніх осіб, вони можуть обирати та бути обраними до керівних органів цього підрозділу.

 Зареєстроване товариство може отримувати дотації та гранти, брати участь у конкурсах на отримання фінансування, укладати умови про надання соціальних послуг, проводити господарську діяльність, створювати об'єднання, залучати юридичних осіб до своєї діяльності, створювати регіональні відділення, подавати заявки на отримання статусу організації суспільної користі.

 Таким чином, основні відмінності між звичайними товариствами і товариствами, зареєстрованими в судовому реєстрі полягають в наступному:
 - для реєстрації товариства необхідно щонайменше 15 засновників, в той час як для створення звичайного товариства вистачає трьох;
 - діяльність зареєстрованого товариства проводиться відповідно до статуту, в той час як звичайне товариство працює відповідно до положення;
 - реєстрація товариства вимагає складнішої організаційної структури;
 - зареєстроване товариство отримує статус юридичної особи;
 - зареєстроване товариство отримує можливість користання з різних джерел фінансування (не лише членських внесків, а, наприклад, з дотацій чи грантів) та можливість ведення господарської діяльності.

 Вимоги польського законодавства стосовно реєстрації організації є досить складними, в порівнянні з іншими країнами Європейського Союзу. Наприклад, у Франції та Нідерландах для реєстрації організації достатньо двох засновників, а в Німеччині – сім. Що стосується порівняння з Україною, то слід зазначити, що Закон України "Про об'єднання громадян" окреслює більш сприятливі умови для створення та реєстрації громадських організацій. Зокрема, за українським законодавством, засновниками громадської організації можуть бути не менш як троє фізичних осіб, незалежно від того, як буде легалізуватись організація – шляхом реєстрації чи шляхом повідомлення. Окрім того, засновниками громадських організацій в Україні можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, причому законом не передбачена необхідність для двох останніх категорій постійно проживати на території України. Мінімальний вік, з якого особа може бути членом громадської організації складає 14 років, в той час, як в Польщі є вимога досягнення 16-річного віку.

 Українське законодавство передбачає, що громадські організації можуть не мати фіксованого індивідуального членства, а у діяльності громадських організацій у випадках, передбачених їх статутами, можуть брати участь колективні члени. Натомість в Польщі фіксоване індивідуальне членство є обов'язковим, оскільки якщо кількість членів товариства становить менше, ніж 15 осіб, товариство автоматично припиняє свою діяльність. Колективного членства в товариствах не передбачено, однак юридичні особи можуть виступати "підтримуючим" членом товариства.

 Тобто як українське, так і польське законодавство суперечить фундаментальним принципам статусу неурядових організацій в Європі, котрі передбачають право не лише фізичної особи (осіб) бути засновником і учасником (членом) неурядової організації, а й наділяють цим правом будь-яку юридичну особу.

 Для утворення громадського об'єднання в Польщі необхідна згода принаймні трьох організацій. До об'єднання можуть приєднатися також інші юридичні особи, котрі діють на засадах неприбутковості (наприклад фундації), однак, згідно з польським законодавством забороняється створення об'єднання чи федерації виключно фундаціями. Інші юридичні особи, котрі діють на засадах неприбутковості, можуть виступати лише допоміжними членами об'єднання, тобто не можуть бути обраними до правління та не мають права голосу при виборах правління.
 
 Основним правовим актом, що регулює статус фундації в Польщі, є Закон від 6 квітня 1984 року Про фундації [4]. В цьому законі не дається безпосереднього визначення фундації, однак в окремих статтях визначаються основні риси цієї інституції. Зокрема, фундація є організацією:
- створеною для досягнення суспільно чи економічно корисних цілей (стаття 1)
- створена засновником чи фізичними особами, незалежно від їх громадянства і місця проживання або юридичною особою, зареєстрованою в Польщі чи за кордоном, котрі подали заяву про створення фундації (стаття 2)
- котра отримує статус юридичної особи з моменту вписання в Державний судовий реєстр (стаття 7 пункт 2)

 Серед цілей, для реалізації яких може бути створена фундація, виділяють, зокрема, такі, як: охорона здоров'я, розвиток економіки та науки, освіти і виховання, культура і мистецтво, опіка і суспільна допомога, охорона середовища і культурної спадщини. Законодавець вживає словосполучення "зокрема", що означає, що перелічені цілі подані лише як приклад. У зв'язку з цим, також можливим є створення фундації для реалізації цілей, відмінних від тих, що прямо вказані в статі 1 згаданого закону, при умові, що цілі не будуть суперечити інтересам Республіки Польща.

 В третьому секторі Польщі є вираз: "Якщо маєш знайомих – засновуй товариство, а якщо маєш гроші – реєструй фундацію". Фундація утворюється шляхом повідомлення засновника про її створення і виділення певних коштів на реалізацію цілей фундації. Таке повідомлення повинно буде здійснене у формі нотаріального акту або як частина заповіту. Іншими словами можна сказати, що фундація – це капітал (гроші, цінні папери, рухоме та нерухоме майно), призначений засновником на реалізацію важливих соціальних або економічних цілей. Згідно з польським законодавством, не можна бути членом фундації, а лише обіймати певну посаду в керівних органах. Цілі фундації можуть бути змінені лише у випадку, якщо така можливість передбачена статутом. Також засновник не має жодних особливих повноважень щодо діяльності фундації, за винятком тих, котрі належать йому відповідно до статуту.

 Польському закону про фундації частково відповідає Закон України Про благодійництво та благодійні організації від 16 вересня 1997 року. Відповідно до ст. 6 цього закону, організаційно-правовими формами благодійних організацій в Україні є:
 * членська благодійна організація;
 * благодійний фонд;
 * благодійна установа;
 * інші благодійні організації (фундації, місії, ліги тощо).

 Конкретна організаційно-правова форма благодійних організацій визначається засновниками (засновником).

 Благодійною організацією в Україні є недержавна організація, головною метою діяльності якої є здійснення благодійної діяльності в інтересах суспільства або окремих категорій осіб. Відповідно до цього ж закону, благодійна діяльність – це добровільна безкорислива діяльність благодійних організацій, що не передбачає одержання прибутків від цієї діяльності.

 Засновником фундації в Польщі може бути одна, дві чи більше осіб. Особа (особи), що є засновниками, повинна скласти заяву в формі нотаріального акту про створення фундації. Створення фундації може бути також передбачене в заповіті. Засновниками можуть бути усі фізичні особи, незважаючи на громадянство і місце проживання, а також юридичні особи. Відмінною рисою фундації є її неприбутковість, тобто реалізація цілей фундації не може приносити прибутків ані самій фундації, ані її засновникам). Це означає необхідність переказування всіх доходів, отриманих фундацією (в тому числі з майна, коштів отриманих з-поза статутного фонду, дотацій, доходів від господарської діяльності) на досягнення основної мети.

 Подібно, як і в Польщі, засновниками благодійної організації в Україні можуть бути громадяни держави, громадяни інших держав, особи без громадянства, а також юридичні особи. Основні ж відмінності між польським та українським законодавством про благодійні організації полягають в окресленні питань щодо майна благодійної організації, членства в ній, а також порядку ліквідації.

 В одному із своїх рішень Верховний суд Польщі окреслив фундацій як "формально персоніфікований капітал, призначення якого вирішується волею засновника, зазначеною в статуті". Ця дефініція вказує на основні риси фундації, котрими є капітал (майно) та мета, для реалізації якої створюється фундація Відповідно до статті 3 Закону про фундації, "в повідомленні про створення фундації засновник повинен вказати мету діяльності та майнові складові, призначені для досягнення цієї мети". Тобто основою діяльності фундації є майно, призначене засновником чи засновниками на певні цілі. Майном фундації є гроші, цінні папери, рухоме та нерухоме майно. Польське законодавство вимагає, щоб в акті про створення фундації засновник вказав майнову складову, призначену на реалізацію цілей фундації і щоб в статуті фундації було чітко окреслено розміри статутного капіталу. Статутний фонд фундації повинен складати не менше 1000 польських злотих (приблизно 2000 гривень). Якщо ж фундація хоче здійснювати господарську діяльність, статутний капітал повинен складати не менше 2000 злотих (приблизно 4000 гривень).

 В статуті фундації повинні бути чітко окреслені сфери і умови ведення економічної діяльності. Зокрема, така діяльність може проводитись лише в розмірах, необхідних для реалізації цілей фундації. Суб'єкт економічної діяльності повинен бути чітко окресленим, але відповідно до ухвали Верховного суду Польщі від 2000 року [5], з вимоги ведення господарської діяльності в розмірах, необхідних для реалізації цілей фундації, не слідує з необхідністю заборона співпадіння предмету господарської діяльності фундації з предметом її статутної діяльності. Водночас, господарська діяльність носить допоміжний характер, тобто не може трактуватися як спосіб реалізації цілей фундації.

 Засновник благодійної організації в Україні приймає рішення про заснування благодійної організації, затверджує статут (положення), формує орган управління організацією, заслуховує звіти наглядової ради щодо контролю за цільовим використанням коштів і майна благодійної організації, вирішує інші питання, віднесені до його компетенції. У Польщі ж місія засновника закінчується з моменту реєстрації фундації. Відповідальність за майно та діяльність фундації цілком перекладається на правління, засновник може хіба що увійти до складу правління на загальних засадах. Окрім того, законодавство Польщі взагалі не передбачає можливості членства у фундації, а лише роботу в її структурах, і фундація не може бути ліквідована з волі будь-якого органу фундації, а лише у випадку вичерпання коштів та майна.

 Відповідно до польського законодавства, фундації підлягають обов'язковій реєстрації в Державному судовому реєстрі. З моменту винесення судом рішення про внесення фундації до реєстру товариств, інших громадських і професійних організацій, фундацій та публічних закладів охорони здоров'я, фундація отримує статус юридичної особи.

 Загалом слід зазначити, що можливості діяльності та отримання коштів в Польщі є однаковими як для товариств, так і для фундацій. Основні відмінності, що полягають у способі утворення та внутрішньої структури організації.

…………………

Нормативні акти та література
1. Ustawa z dnia 24 kwietnia 2003 roku o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie, Dz. U. z 2003r. Nr 96, poz. 873 z późn. zm.
2. Przepisy wprowadzające ustawę o działalności pożytku publicznego i o wolontariacie, Dz. U. z 2003r. Nr 96, poz. 874
3. Ustawa z dnia 7 kwietnia 1989r. Prawo o stowarzyszeniach, Dz. U z 2001r., Nr 79 poz. 855 z późn. zm.
4. Ustawa z dnia 6 kwietnia 1984r. o fundacjach, Dz. U. z 1991 r., Nr 46, poz. 203 z późn. zm.
5. Orzeczenie Sądu Najwyższego na rozprawie sprawy z wniosku zarządu Fundacji K.W. o wpis do rejestru - I CKN 886/98; OSNC nr 6, poz. 91
6. Kwiatkowska A., Jak załóżyć fundacje?, Stowarzyszenie Klon/Jawor, serija "3w*", Warszawa, 2007
7. Jak załóżyć stowarzyszenie? Pod red. R.Niecikowskiej, Stowarzyszenie Klon/Jawor, serija "3w*", Warszawa, 2007
8. Prawne warunki działania organizacji pozarządowych, Akademia Rozwoju Filantropii w Polsce, Warszawa 2006

При підготовці статті були використані матеріали організації Stowarzyszenie Klon/Jawor із серії "3w*"


версія для друку   |  обговорити у форумі   |  відгуки і пропозиції
/ Головна /
Copyright © 2006 Юриспруденція
Всі права застережено.
Ідея та концепція: Юриспруденція

Розробка сайту:  бiбlos.com.ua 
Якщо інше не зазначено в самих публікаціях, всі права на них (статті, дослідження, інформаційні та наукові повідомлення тощо) належать відповідним авторам і охороняються у відповідності з чинним законодавством України. Передруки та цитування вітаються за умови гіперпосилання .