До питання про форму Конституції України

Зоряна Лунь

Конституція будь-якої держави насамперед є нормативно-правовим актом, і тому їй властивий певний тип юридичної форми. І хоча деякі автори визнають класифікацію конституції за типом (характером) юридичного оформлення умовною, однак вони не заперечують її традиційності. Отже, за типом (характером) оформлення конституції поділяють на писані консолідовані (кодифіковані), писані неконсолідовані (некодифіковані), комбіновані (змішані).

Характеризуючи Конституцію України за критерієм юридичного оформлення, можна зробити висновок про те, що вона є писаною консолідованою конституцією, оскільки представлена як єдиний документ. Утім, на наш погляд, таке твердження потребує уточнення. Це пов’язано із діяльністю Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції України.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 150 Конституції України повноваженням Конституційного Суду України є офіційне тлумачення Конституції і законів України. Однак недоліком нормативно-правових актів, що регулюють діяльність Конституційного Суду України, є відсутність визначення офіційного тлумачення, що породжує певні проблеми в інтерпретаційній діяльності. Зазначимо, що таке повноваження властиве органам конституційної юрисдикції багатьох держав (Азербайджан, Болгарія, Киргизстан, Молдова, Російська Федерація, Словаччина, Узбекистан, Казахстан та ін.).

У теорії права під офіційним тлумаченням розуміють "роз’яснення змісту юридичної норми, яке здійснюється компетентними органами і є формально визначеним для всіх суб’єктів її застосування і реалізації" (проф. П. Рабінович). У принципі таке розуміння офіційного тлумачення є прийнятним у теорії і правовій практиці. До того ж офіційне тлумачення може бути нормативним або казуальним, при цьому ці поняття, будучи об’єктом наукових досліджень, не входять у термінологію нормативно-правових актів, що регламентують діяльність органів конституційної юрисдикції.

Правовим результатом, формою, у якій вирішується питання про офіційне тлумачення Конституції України, відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України, є рішення, хоча згідно зі ст. 62 Закону України "Про Конституційний Суд України" Конституційний Суд України дає висновки з питань офіційного тлумачення Конституції і законів України. З цього приводу слушними є міркування судді Конституційного Суду України П.Ф. Мартиненка, що "поняття "рішення", яке вживається у ст. 150 Конституції України, є родовим, тобто стосується усіх питань реалізації Конституційним Судом України своїх повноважень, передбачених цією статтею".

Зазначимо, що проблема визначення обов’язковості як рішень, так і висновків Конституційного Суду України є вирішеною. Йдеться про те, що у мотивувальній частині рішення Конституційного Суду України від 09 червня 1998 р. у справі щодо внесення змін до Конституції України зазначено, що рішення і висновки є обов’язковими до виконання, незважаючи на відмінності за формою. Наслідком аналізу цього положення є висновок про те, що результат офіційного тлумачення Конституції є формально обов’язковим для всіх суб’єктів права і на всій території держави.

На сьогодні актуальною є проблема місця актів Конституційного Суду України у ієрархії нормативно-правових актів. Можливо, ця проблема вирішиться з прийняттям закону про нормативно-правові акти. Однак виникає інше запитання: чи коректно говорити про юридичну силу актів Конституційного Суду? Адже відомо, що юридична сила є специфічною властивістю саме нормативно-правових актів. Утім, дослідники проблеми тлумачення Конституції України вказують, що інтерпретаційні акти Конституційного Суду України мають юридичну силу і породжують правові наслідки (Ю. Тодика, М. Тесленко). На наш погляд, акти Конституційного Суду мають ознаки як нормативно-правових, так і правозастосувальних актів, однак це питання є предметом окремого дослідження.

Дискусія щодо місця актів органу конституційної юрисдикції не позбавляє актуальності проблеми про співвідношення актів Конституційного Суду України, зокрема актів про офіційне тлумачення Конституції України із Основним Законом. Дійсно, якщо рішення Конституційного Суду про визнання акта неконституційним може застосовуватися автономно, самостійно, тобто незалежно від Конституції, то застосування рішення щодо офіційного тлумачення Основного Закону здійснюється невід’ємно від Конституції. Як зазначають деякі науковці, нормативне конституційне тлумачення не пов’язане із конкретною ситуацією, воно виступає як частина норми, що тлумачиться (Т. Хабрієва). Більше того, нормативне тлумачення Конституції не впливає на її зміст, воно не змінює її суті. Хоча у практиці тлумачення Конституційного Суду України є прецеденти створення нової норми, наприклад, у Рішенні Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. у справі про депутатську недоторканність.

Враховуючи висловлені вище міркування, можна зробити висновок, що рішення щодо офіційного тлумачення Конституції є органічною частиною Конституції і становлять із нею єдину цілісну матерію.